Підготовка фахівців історичного профілю в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького має давні традиції, які були започатковані ще в 1921 р., коли навчальний заклад розпочинав свою роботу як Черкаський інститут народної освіти. Серед небагатьох відділень єдиного тоді факультету соціального виховання було й історико-філологічне, яке готувало вчителів історії. Для викладання окремих курсів запрошувалися викладачі з Києва, зокрема відомий український історик О. Й. Гермайзе. Тоді на ньому навчалося 34 студенти.  

Після чергової реорганізації навчальний заклад у 1930 році набуває статусу інституту соціального виховання, а у 1933 році – педагогічного інституту. В той час одним з чотирьох факультетів був історичний (певний час – історико-економічний), який готував вчителів історії. В передвоєнні роки на 9 кафедрах інституту працювало близько 100 викладачів, в тому числі 2 професори та 10 кандидатів наук. Видавалися «Наукові записки» інституту, розгорталася науково-дослідна робота.

Підготовка фахівців-істориків у повоєнні і наступні роки в Черкаському педагогічному інституті не здійснювалася. Хоча в різний час дисципліни гуманітарного циклу викладали досвідчені науковці-історики: професор, кандидат історичних наук, Герой Радянського Союзу О. В. Тканко, доценти, кандидати історичних наук В. М. Самохвалов, С. М. Кузнєцов, Ф. М. Непийвода, С. Т. Касян, А. В. Тарасенков.

І лише в кінці 1980-х рр. ректорат та викладачі історичної кафедри історії Черкаського державного педагогічного інституту, за підтримки керівництва області, взяли на себе ініціативу і розпочали планомірну роботу, кінцевою метою якої було визначено створення історичного факультету. У 1990 році на факультеті української філології було здійснено набір перших 30 студентів на спеціальність «Українська мова і література та історія», а у 1992 році набір проводився вже на спеціальність «Історія та українська мова і література» у кількості 50 осіб. Наступного року відповідно до наказу ректора від 20 вересня 1993 р. у складі факультету української філології було створено історичне відділення. За наслідками роботи новоствореного відділення вчена рада інституту 24 червня 1994 р. прийняла рішення про відкриття на його базі історичного факультету. Деканом призначено кандидат історичних наук, доцента О. Г. Перехреста, який був одним із ініціаторів створення факультету, доклав багато зусиль щодо його організаційного становлення та науково-методичного забезпечення навчального процесу.

Перехрест Олександр Григорович

Свій перший навчальний рік студентами історичного факультету розпочали понад 220 студентів перших-третіх курсів. З метою ефективного забезпечення викладання фахових історичних дисциплін було здійснено поділ єдиної на той час кафедри історії на дві – кафедру всесвітньої історії і кафедру історії України. Серед 20 викладачів, які працювали тоді на цих кафедрах, було 2 доктори наук, професори і 10 кандидатів наук, доцентів. З метою подальшого зміцнення кадрового потенціалу факультету з 1994 р. при кафедрах було відкрито аспірантуру зі стаціонарною та заочною формами навчання за спеціальностями «Всесвітня історія» та «Історія України», до якої вступили молоді викладачі факультету. До керівництва підготовкою аспірантів було залучено ряд відомих вчених Інституту історії Національної Академії наук, Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка та провідних фахівців кафедр факультету.

За короткий час факультет набув визнання, зріс якісно та кількісно. У 1996–1997 навчальному році підготовка фахівців проводилася за спеціальностями «Історія та основи правознавства», «Історія та народознавство», «Історія та українська мова і література». З метою підвищення рівня викладання історичних та правознавчих дисциплін у 1999 році створено ще одну кафедру – новітньої історії (згодом – новітньої історії і права), яку очолив професор А. Г. Морозов.

Суттєві структурні зміни відбулися на початку 2000-х років. У 2002 році факультет реорганізовано в історико-юридичний і розпочато підготовку фахівців зі спеціальності «Правознавство», а у 2003 році розпочато підготовку фахівців за спеціальністю «Філософія» і факультет став називатися історико-філософсько-юридичним. Тоді ж до його складу увійшла кафедра філософії. У 2005–2007 рр. факультет очолював кандидат історичних наук, доцент В. М. Мойсієнко.

Мойсієнко Василь Миколайович

У 2007 році факультет реорганізовано в історико-філософський у зв’язку із виокремленням юридичного факультету. З вересня 2007 р. деканом історико-філософського факультету обрано кандидата історичних наук, професора, завідувача кафедри історіографії, джерелознавства і спеціальних історичних дисциплін В. М. Мельниченка. З метою оптимізації навчально-виховного процесу та удосконалення структури управління університету з 1 вересня 2008 р. на базі історико-філософського факультету було утворено Навчально-науковий інститут історії і філософії, директором якого було обрано проф. В. М. Мельниченка.

Мельниченко Василь Миколайович

 З 1 вересня 2013 р. на посаду директора ННІ історії і філософії було обрано доктора історичних наук, доц. Н. І. Земзюліну.

Одночасно з удосконаленням навчально-виховного процесу набувала розвитку науково-дослідна робота. У 1996 році при факультеті створено науково-дослідний Центр дослідження історії Середнього Подніпров’я. Зі створенням у 2000 році Науково-дослідного інституту селянства набувають системності фундаментальні дослідження аграрної історії.

У 1997 році започатковано перше фахове наукове видання «Вісник Черкаського університету» – серія «Історичні науки», а у 1999 році –  серія «Філософія». В наступні роки починають виходити фахові видання «Український селянин» та «Гуржіївські читання» науково-публіцистичні видання«Аграрні обрії» та «Студок».

Важливою подією стало відкриття у 2003 році першої в університеті спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності «Історія України» (голова – А. Г. Морозов), яка з 2014 року реорганізована в раду із захисту кандидатських і докторських дисертацій зі спеціальностей «Історія України», «Всесвітня історія» «Історіографія, джерелознавство і спеціальні історичні дисципліни» (голова – С. В. Корновенко).

З перших років існування факультету зусилля викладачів зосередилися на дослідженні актуальних проблем вітчизняної та зарубіжної історії, результати яких апробуються під час наукових заходів, публікуються у збірниках наукових праць, фахових виданнях та монографіях, складають основу дисертаційних досліджень. Широко відомими в наукових колах і серед громадськості України стали міжнародні історичні читання «Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку», симпозіуми з аграрної історії та науково-проблемні конференції з проблем воєнної історії, Всеукраїнські історичні Гуржіївські читання, конференції молодих істориків «Богданівські читання», історико-краєзнавчі конференції «Черкащина в контексті історії України» та інші заходи, які проводяться на базі інституту спільно з Інститутом історії України НАН України, Українським інститутом національної пам’яті, Національною спілкою краєзнавців України, історико-культурними заповідниками, іншими науковими центрами України та зарубіжних держав.

Наукова школа професора Чабана А. Ю. започаткована в 1995 р. Представники школи співпрацюють із провідними фахівцями Інституту історії України НАН України та Національною спілкою краєзнавців України. Основними напрямами досліджень наукової школи є: роль і місце Середньої Наддніпрянщини у творенні українського етносу; Середня Наддніпрянщина – ядро державотворчих процесів; Середня Наддніпрянщина – колиска українського козацтва; Середня Наддніпрянщина й Українська козацька держава; аграрні відносини та Середня Наддніпрянщина; видатні постаті Середньої Наддніпрянщини. На сьогодні проф.. Чабан А.Ю. започаткував співпрацю із Кентерберійським університетом ( Нова Зеландія), Гентським університетом (Королівство Бельгія), технічним університетом  м. Дармштат (Німеччина), в контексті реалізації грантового проекту « Европейський вибір України»

Наукова школа професора Морозова А. Г. сформована на межі 80-х–90-х рр. ХХ ст. У центрі уваги вивчення широкого кола питань, що стосуються аграрної історії України, розвитку товарно-грошових відносин на селі в доколгоспний та післяколгоспний періоди. Морозов А. Г. є фундатором сучасної української школи дослідників історії сільськогосподарської кооперації.

Із 2000 р. за ініціативою професора Морозова А. Г. при Черкаському національному університеті спільно з Інститутом історії НАН України було створено Науково-дослідний інститут селянства. На запрошення Агентства міжнародного розвитку стажувався в США за програмою ринкових реформ у сільському господарстві. Довкола Інституту селянства сформувалося чисельне коло молодих дослідників селянствознавчих проблем, які об’єднані громадською науковою організацією «Наукове товариство істориків-аграрників». Спільно з ними виконано значний обсяг наукових досліджень у контексті держбюджетної теми «Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної самоорганізації українського селянства». Під керівництвом Морозова А. Г.  захищено біля 40 кандидатських та докторських дисертаційз означеної тематики, отримані нові результати оприлюднені на щорічних українських аграрних симпозіумах і надруковані у фаховому виданні «Український селянин».

Представники школи Морозова А. Г. співпрацюють із університетом Марії Кюрі-Склодовської у Люблені, є співвиконавцями ряду міжнародних науково-дослідницьких програм.

Наукова школа професора Масненка В. В. сформована наприкінці 90-х рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст. У центрі уваги її представників перебуває широке коло наукових проблем: теорія та методологія історичної науки, розвиток української історичної науки як національної, компаративна історіографія, інтелектуальна історія, історична пам’ять, національна свідомість і становлення модерних націй, етносоціальні спільноти, соціальні та станові групи. Крім того, представники наукової школи досліджують проблеми історії церкви, традиційної етнокультури, історії інтелігенції.

Вони є постійними учасниками реалізації міжнародних наукових проектів,а саме: «Білоруська й українська історіографії та формування історичної свідомості білорусів і українців у 1918-1945 рр.»; КІУС Альбертського університету – проект “Історична наука, історична пам’ять та національна свідомість модерної доби в Україні, Білорусі та Польщі” ; TEMPUS IV – спільний проект «Розробка та апробація навчальних курсів щодо етнічного і культурного різноманіття для вищої та післядипломної освіти в країнах – сусідах Європейського союзу і членах Східного Партнерства»; «Спільна історія України та Білорусі в сучасній колективній пам’яті обох народів: компаративний аналіз» та інш.

Наукова школа доктора історичних наук, професора Перехреста О. Г. започаткована в 1995 р. Для її представників пріоритетними є такі напрями: методологія, історіографія та джерела дослідження воєнної проблематики, історія України та міжнародні відносини періоду Другої світової війни, її економічні, соціальні та демографічні наслідки. Цю проблематику в 1995–2008 рр. вивчали в межах комплексної теми «Актуальні питання історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн», а з 2008 р. – складник комплексної теми «Актуальні проблеми світових війн ХХ ст.». Дослідницька робота наукової школи скоординована з відділом Інституту історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України.

До науково-дослідної роботи активно залучаються студенти, які мають широкі можливості для реалізації своїх наукових інтересів при написанні рефератів, курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт у доповідях на засіданнях наукових гуртків і проблемних групах. Студенти беруть участь у міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, студентських олімпіадах та конкурсах, де традиційно показують високі результати. Культивується студентська наукова мобільність.

Викладачі ННІ історії і філософії не стоять осторонь громадського життя. Професор А. Г. Морозов очолює обласну організацію товариства «Знання», професор В. М. Мельниченко – обласну організацію Національної спілки краєзнавців України, професор В. В. Масненко – черкаський осередок Наукового товариства імені Шевченка. До наукового пошуку активно залучається молодь.

Нині навчально-виховний процес в інституті забезпечують 4 кафедри – археології та спеціальних галузей історичної науки (А. Г. Морозов), історії України (О. О. Драч, в різний час завідувачами були А. Ю.Чабан, В. М. Мельниченко, В. В. Масненко), всесвітньої історії та міжнародних відносин (А. П. Іржавська, до цього – О. Г. Перехрест), філософії та релігієзнавства (О. В. Марченко, завідувачами були В. С. Вареник, В. Я. Чудновський, Д. І. Говорун), на яких працює 12 докторів наук, професорів, 40 кандидатів наук, доцентів. Заступниками декана факультету з навчально-методичної роботи працювали В. П. Івангородський, О. І. Овчаренко, В. М. Мельниченко, Ю. М. Михайлюк, нині – С. І. Гальченко.

Вагомий внесок у розвиток інституту (факультету) зробили Л. Д. Статі, В. П. Івангородський, С. Ю. Кулінська, Л. М. Голубнича, С. В. Звірковська, М. М. Верховський, С. А. Кисіль, М. Г. Шамрай, які впродовж багатьох років трудилися на кафедрах. Добру пам’ять в колективі своєю сумлінною і високопрофесійною працею залишили про себе А. В. Тарасенков, І. П. Проценко, Л. В. Тищенко, Д. І. Говорун.

Інститут історії і філософії – добре знаний на Черкащині і в Україні науково-освітній центр, де готують всебічно розвинених, ініціативних фахівців гуманітарного профілю. Сьогодні здійснюється підготовка бакалаврів та спеціалістів із  напрямів підготовки «Історія» і «Філософія», магістрів за спеціальностями «Історія», «Філософія», «Архівознавство» та «Етнологія». Діють аспірантури та докторантури з історико-філософських спеціальностей.

Суттєво збагачують навчальний процес створені викладачами і студентами археологічний кабінет, навчальний кабінет з етнології, музей Богдана Хмельницького, Центр гендерних досліджень. Зокрема,  археологічний кабінет є навчальною базою підготовки фахівців історичного профілю в навчально-науковому інституті історії і філософії та популяризації минулого краю, розвитку у студентів відповідних професійних знань з археології.  Основна колекція кабінету, археологічна, нараховує близько 30 тис. знахідок і висвітлює історію нашого краю від появи на його території перших людей – неандертальців (130–100 тис. р. тому) і до кінця ХІХ – початку ХХ ст. Набуті знання студенти закріплюють під час археологічної, архівної, музейної, народознавчої та педагогічної практик. Їх базою визначені Державний архів Черкаської області, обласний краєзнавчий, художній та інші музеї, історико-культурні заповідники області. Педагогічні навики майбутні фахівці закріплюють під час практики в загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах м. Черкас та Черкаської області.

На базі інституту проводяться обласні етапи конкурсу учнівських науково-дослідних робіт Малої академії наук з «Історії України», «Всесвітньої історії», «Філософії», «Археології», «Етнографії», «Історичного краєзнавства», науково-просвітницькі заходи, волонтерські та благодійні акції. В ННІ історії і філософії активно діють історичний дискусійний клуб, студентські наукові гуртки та  поетична студія «Вірші з ароматом кави»,читаються цикли публічних лекцій в книгарнях. 

Викладачі ННІ історії і філософії не стоять осторонь громадського життя.  Професор В. В. Масненко – черкаський осередок Наукового товариства імені Шевченка, професор В. М. Мельниченко –  Почесний голова обласної організації Національна спілка краєзнавців України. До наукового пошуку активно залучається молодь. Студентське наукове товариство, яке нараховує понад двісті членів – дієва зміна знаній академічній спільноті( очільники - І. Опарін, В. Лукяниця).